Східниця – перлина Українських Карпат, мінеральні води якої відомі далеко за межами України. Але хто створив Східницю і хто розвивав її протягом століть? Багато хто скаже, що це Омельян Стоцький. І це буде правда, та історія Східниці тягнеться на багато століть в минуле…
У середньовічі землі Східниці входили до володінь короля Данила Галицького. Залишки фортеці Тустань, вказують на те, що через землі проходити торгові шляхи по першому хребту Карпат.
Знайдені документи свідчать, що у 1387 р. землі сучасної Східниці польською королевою Ядвігою були передана Юркові і Ананію Доброславичам, що є засновниками роду Тустанівських.
У 1447 р. їхні нащадки: Грицько, Машко, Пилип, Ілько та Іван Тустанівські поділили землі між собою. Найстаршому Івану дістався Кропивник, куди входить сучасна територія Східниці. Згодом власником земель став син Івана – Сидір, якого почали називати Кропивницький.
В кінці XV на початку XVI ст. власниками цих земель стають онуки Сидора Кропивницького: Станіслав і Микола та їх двоюрідні брати Юрко і Андрій. Саме Микола і Станіслав, яких місцеві звали Рашки́, стали ініціаторами заснування нового поселення на березі річки Східничанка. Це сталося у 1515 році. Інша частина земель належала їхнім двоюрідним братам Юрку і Андрію, яких називали Йоськи. З середини XVI ст. збереглися акти майнового права, згідно яких нащадки Йоськів ділять східницьку землю між собою.
Між XVI-XVII ст. місцеві роди були витіснені з цих земель землевласниками польського походження. У 1610-20-х роках вони уступають свої земельні паї польській родині Вижлів. Згодом у Східниці з’являються Нагуйовські. Інша частина східницької землі до 1640-х років була у власності Ксенофонтія Літинського та родини Черницьких.
На кінець XVII століття, у 1692 р., власниками земель у Східниці було уже троє шляхтичів: Станіслав Свєховський, Ян Нагуєвський та Андрій Попель-Думич. Село мало 52 оселі господарства, 2 млини та одну корчму.
Через 100 років, у 1787 р. у Східниці було зведено 65 господарських дворів. Війтом тоді був Федь Журавчак.
За Францисканською метрикою 1820 р. у Східниці вже було 71 дворів, 2 млини, 3 корчми і лісництво. У документах власником села значиться Герман Ґольденберґ.
У 1850-1860 рр. Східниця перейшла до Магдалени Іллюкевич (за дівочим прізвищем Ґольденберґ). Та вже через 10 років, власником Східницьких земель став німецький князь Франц Карл Гюнтер I фон Шварцбурґ Зондерсгаузен.
На початку 1880-х рр. Східницю викупив граф Ксаверій Замойський. Він подарував землі своїй доньці Марії, яка вийшла заміж за князя Адама Любомирського. Це співпало з розвитком видобутку нафти в регіоні і молоде подружжя активізували нафтовидобувну та переробну діяльність у Східниці.
З розвитком нафтової промисловості у 1880 р. у Східниці було 125 дворів, де мешкало 867 осіб. У селі функціонувала лісопильня (тартак) а в 1893 р. із Східниці до Борислава був збудований нафтопровід. У 1895 р. було закладено найвідомішу східницьку нафтогазову свердловину «Якуб», а з 1896 р. вперше в Східниці розпочинається промисловий видобуток і використання природного супутнього нафтового газу.
Цікаво, що перший автомобіль купив східницький нафтопромисловець Казимир Одживольські в 1897 р.. Згодом, з Парижа через Краків, Львів та Борислав цей автомобіль прибув до Східниці. Уже тоді східницькі вулиці мали електричне освітлення, а в 1900 р. до села було прокладено телефонну лінію.
На передодні Другої світової війни, в 1939 році у Східниці проживало 4080 мешканців. Тут діяла 3-річна промислова школа та кілька професійних і громадсько-культурних товариства.
Нове життя Східниці дали мінеральні води, які відкрив місцевий дослідник Омелян Стоцький уже після війни. Він ще на початку ХХ ст. зацікавився незвичайним джерелом, яке з’явилося під час пошуків нафти. Вже тоді місцеві знали про лікувальні властивості джерельної води. З весни 1956 р. Стоцький розпочав вивчення східницьких мінеральних вод та їх лікувальних властивостей. Дякуючи йому, протягом 1961-1967 рр. мінеральні води досліджували науковці Одеси, Львова та Чернівців.
У 1966 р. керівник Східницької лікарні Степан Дуда провів експеримент. Він переконав 21 хворого із сечокам’яними та печінковими захворюваннями тричі на день пити теплу східницьку воду перед їжею. За три тижні медики підтвердили, що вода перетворила камінці у пісок і вивела його з організму природнім шляхом. Оперувати цих пацієнтів вже не було потреби. Це був очевидний результат. І вже в грудні 1967 р. комісія, яка вивчала воду озвучила свій вердикт: «… мінеральний та органічний склад води із джерела № 1 селища Східниці… виводить пісок із сечових шляхів і полегшує стан хворих сечокам’яною хворобою».
У 1970 р. у Східниці відкрито реабілітаційне відділення та перший лікувальний пансіонат «Карпати».
Значний вклад для визнання Східниці як курорту вніс, колишній геолог Східницького нафтопромислу, міністр геології УРСР Петро Шпак. Завдяки йому було виділено кошти для буріння пошукових свердловин у Східниці та визначення запасів східницьких мінеральних вод. Після цих досліджень, 23 квітня 1976 р., Східницю було визнано курортом, а через 10 років, 9 січня 1986 року, Східниця офіційно стала загальносоюзним курортом. З 2005 р. Східниця має статус «Всеукраїнський курорт імені Омеляна Стоцького».
Ніні Східниця – це відомий бальнеологічний курорт, з десятками готелів і медичною базою, де можуть лікуватися, оздоровлюватися і відпочивати водночас близько 30 тисяч відпочивальників.
СПА – готель «Респект Карпати» – у нас краще!
